Дарвін у своїй праці «Походження видів шляхом природного відбору» відзначив, що «світло буде пролите на походження людини та її історію». Вийшла в світ книга Ч. Дарвіна «Походження людини і статевий відбір». Пізньопалеолітичні люди часто мандрували, інколи досить далеко від своїх земель.
Все дріопітекових вимерли 9 млн. Років тому, але по видимому вони дали початок сучасним людиноподібним мавпам і гілки, що призвів до виникнення людини. Розробка надійних методів визначення віку гірських порід (а значить і знаходяться в них кісток), засновані на аналізі радіоактивних ізотопів.
Мешканці кам’яного віку на теренах України і Срібної Землі
Нові археологічні знахідки, аналіз ДНК яких доводить, що скоріше за усе неандертальці і кроманьйонці були паралельними гілками в розвитку людства. Кроманьйонці продовжували споруджувати житла на зразок чуму чи яранги, а також землянки і напівземлянки. Загальновизнаною є теза про вирішальну роль в антропогенезі відіграла праця.
читати ще
(українець, білорус, поляк, чех, словак, хорват), а не присвійного прикметника чий? Росіяни ж, на відміну від закономірної самоназви українця у часи Київської Русі — русин (хто?), коли йдеться про їхню національну належність, відповідають на питання чий? («русский»), тобто фактично стверджують, що йдеться про тих, котрі належать русинам 54. Проте є й інше тлумачення цього етноніма. На думку деяких дослідників, самоназву русские слід вважати реліктом колоніальної клички слов’янізованої чуді.
Дріопітеки, що дали початок людиноподібним, харчувалися фруктами, на відміну від іншої групи, яка продовжила харчуватися листям і дали початок церкопітекоідов (собакоподобним). https://www.mukachevo.net/ua/news/view/5064249 Доказом цьому служить будова корінних зубів. У дріопітеков 5 округлих горбків, розділених У-образної борозною, так званий «візерунок дріопітеков».
Відбувалося економічне піднесення північно-східних околиць колишньої Київської Русі. Воно створило матеріальну базу для боротьби проти монголо-татарського поневолення. Північний масив,що охоплював Полісся, Волинь, Наддністрянщину і Прикарпаття, у загальних рисах співвідносився з територією розселення давніх склавинів. Про них розповідав у VI ст. Готський історик Йордан. Нащадками склавинів були численні племена, що згодом об’єдналися в племінні союзи дулібів, волинян, деревлян, дреговичів, північних полян і частково — сіверян.