“Люди перш ніж займатися наукою, політикою, філософією, релігією повинні виробляти матеріальні блага”(їсти, пити, одягатися, мати житло). Культура виростає з економічної діяльності людини, обслуговує цю діяльність. Проте марксизм підкреслює наявність оберненного зв’язку. Культурний релятивізм, визнаючи самобутність будь-якої культури, її самоцінність має і слабкі сторони. Відзначаючи деякі невідповідності теорії культурного релятізма, Токарев С. Вважає, що «будь-яку, навіть саму слушну думку можна довести до і абсурду, якщо проводити її прямолінійно, відвернувшись від загальної історичної зв’язку явищ.
Що різні сфери й типи культури об’єднаються в якесь аморфне ціле. Матеріальної культури розглядається у ній як артефакти у їх інформаційно-семіотичному значенні. Різні культури можуть віддавати перевагу різним цінностям (героїзму на полі бою, аскетизму), і кожен суспільний лад установлює, що є цінністю, а що – ні. Культурний релятивізм як науковий напрям в соціології веде свій початок від Франца Боаса (1928 р); найбільш яскраві її представники М. © studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов’язкове.
Сама людина формує себе в процесі своєї діяльності, є об’єктом культури, її людські якості є результатом засвоєння нею культури, цінностей суспільства, його традицій. Тому культура є мірою людського в людині, характеристикою розвитку людини як суспільної істоти. Культурний рівень – це показник культурності чи ступеня засвоєння окремою людиною, колективом чи суспільством певних видів діяльності чи поведінки, культурних цінностей попередніх поколінь.
Культурологія осмислює суть, рушійні сили, причини і наслідки цих культурних змін. До її завдань входить також консультування культурних проектів, що передбачає використання краєзнавчих, архівних, бібліографічних джерел. Отже, культура грає важливу роль в житті суспільства, яка полягає в тому, що культура виступає засобом аккумуляції, зберігання і передачі людського опита. Ця роль культури реалізується через ряд функцій.
У відповід-ності до цієї установки будь-яка культура може бути зрозумілою лише в її власному контексті і лише тоді, коли вона розглядається в її цілісності. Звичайно це правильно що жодна цінність, жоден звичай не може бути зрозумілий якщо його розглядати відірваним від цілого. Але ж не треба забувати про світову культуру.
Культура – це метод ціннісного освоєння дійсності через систему оцінок, норм, зразків поведінки. І поки цей метод забезпечує ефективну діяльність людей щодо задоволення їх потреб, культура, її основні елементи зберігають свою стійкість, стабільність. В іншому випадку виникає ситуація, що сприяє тих чи інших змін в культурі і суспільстві, спонукає до виходу за рамки прийнятого, підтримуваного як зразок нормального в рамках даної культури.
У соціології склалося декілька підходів до визначення структури культури. Оскільки культура як явище пов’язана лише з діяльністю людини, то структуру культури можна уявити за сутнісними характеристиками самої людини. Найважливішим видом соціальної взаємодії, в ході якої здійснюється формування будь-якої людини як повноправного і повноцінного члена суспільства, є соціалізація. Соціологи використовують цей термін для опису процесу, в ході якого і https://workme.net/wp-content/news/?rol_voennogo_psihologa_v_sovremennuh_realiyah.html за допомогою якого люди навчаються пристосовуватися до соціальних норм. Структуру (лат. Structura — будова, розміщення, порядок) будь-якого об’єкта визначають кількість складників, порядок їх розміщення і характер залежності між ними. Суспільство також має певну структуру, інакше воно було б хаосом. Соціальну структуру становлять соціальні взаємодії між такими елементами суспільства, як статуси, ролі, групи, організації та соціальні інститути.
У вузькому розумнні – система колективно розрізняючих цінностей і норм поведінки властивих окремій групі людей. Культура формується як важливий механізм людської взаємодії, що допомагає людям жити в своєму середовищі. Найбільш поширений спосіб насильницького впровадження в ту чи іншу культуру елементів чужої культури – це завоювання одного народу іншим. Завойовники, як правило, прагнуть знищити чужі або незрозумілі їм елементи завойованої культури (мову, релігію та ін.) Найбільш руйнівним є вторгнення в чужу культуру більш розвиненою в технічному, економічному плані культури.
Як його синонім, використовувалося також поняття «цивілізація». За останні три сторіччя латинське слово увійшло у всі європейські мови, набуло універсального значення, перетворилося на філософське поняття і стало об’єктом наукових досліджень. У подальшому слово “культура” отримало ще більш узагальнене значення, яке охоплювало собою сукупність створених людськими спільнотами традиційних благ і цінностей. У такому розумінні культура постає як створена людиною “друга природа”, надбудована над природою первісною, як до певної міри окремий світ, створений людиною додатково до світу природного. Отже, як бачимо, генезис культури досить складний і пов’язаний з історичним розвитком суспільства.
Тоді ж культура стала розумітися як надприродне, як протистояння людини дикій природній стихії. Метою створення є вираження колективної самосвідомості, тобто передача історії, традицій, вірувань народу. Твори не призначені для збагачення, вони втілюють народний дух.
Поняття культури
Визначається не тільки мірою засвоєння суспільної і колективної культури, але і суб’єктивністю, унікальним характером кожного конкретного «Я». Багатоплановість культури обумовлює складність її структури. Розділ культурології, що досліджує внутрішню структуру та організаційно-функціональну будову культури називається морфологією культури.
Походження поняття, сутність культури[ред. | ред. код]
Проте, яких саме видів діяльності і яких цінностей, – залежить від рівня культури в суспільстві. Культурний рівень не співпадає з рівнем грамотності чи освіченості. Культура є результатом внутрішнього розвитку і самовдосконалення. Наша свідомість (“Я”) – лише іграшка в руках могутньої психічної сили первинних бажань людини, які базуються на прагненні до творення і продовження роду або руйнування (Ероса-любові і Танатоса-смерті). Роль культури в житті людини, за Фрейдом, полягає в здатності сублімувати (замінювати) примітивні потяги. Завдяки культурі вони набувають форми прагнення до творчості, пізнання та іншої діяльності, яка етично схвалюється. Культура (“Над-Я”) виконує роль внутрішнього цензора, завдяки якому людина здатна жити як соціальна і культурна істота.
Найбільш використовуваними засобами є соціальні мережі, що поглиблюють віртуальні середовища, які через них призводять до глобалізації, генеруючи нові напрямки гуманізму та суспільства.. Стільникові телефони, планшети та Інтернет є частиною їхнього повсякденного життя, тому що технологія має важливе значення в їх повсякденному житті. Так зване покоління Baby Boom є найпопулярнішою з останніх чотирьох культурних течій, з якими людство поділяється з точки зору способу життя, моди, звичаїв і способу глобалізації. В даний час слід зазначити, що Інтернет є частиною цих культурних впливів, оскільки все більше людей мають доступ до нього, чи то споживати інформацію, чи спілкуватися через веб-сайти, або навіть феномен мереж. Будь-яка абсолютизація чи недооцінка матеріальної або духовної сторони культури надзвичайно збіднює її як багатогранне і цілісне явище. Вперше це поняття вжив видатний римський мислитель, оратор і державний діяч Цицерон (106-43рр. до н.е.). У культурі він вбачав, з одного боку, діяльність по перетворенню природи на благо людини, а з іншого, – засіб удосконалення духовних сил людини, її розуму.